Історична довідка
Кам’янець-Подільська спеціалізована школа інтернат для дітей зі зниженим слухом заснована в 1944 році, як школа-інтернат для глухих дітей.
В м. Кам’янець-Подільському, на Польських фільварках в двоповерховому будинку (колись там були і конюшня, і аптека, і в’зниця) у важкі роки розпочала своє існування школа.
На початку роботи школа нараховувала 20 глухонімих дітей. Першим директором школи був Антонець Є.А., потім Плахотніков І.М., Куріна Л.Л.
На долю педагогів і учнів випали нелегкі часи – ще продовжувалась війна.
Скрізь розруха, голод. Педагогам та дітям самим доводилось носити воду, палити печі, варити їжу та навчатися. Та незважаючи на побутові труднощі, на нестачу найнеобхіднішого, педагоги розробляли програму, навчали та виховували дітей, організовували відпочинок, дозвілля учнів. Вчителі Бліновська М.І., Рогатюк А.І., Плахотнік О.О., Хохлові М.А., Шерстюк Е.А. та інші, першими піднімали школу з руїн, першими вчили дітей говорити, писати, читати.
В 1958-60 роках директором школи був Шабалін О.Д., завучем Мельник А.П., а з 1960 року – директор Нуждіна М.С. Проводилась деяка перебудова приміщень та зміцнювалась навчально-матеріальна база.
У 1963 році спецшкола-інтернат для глухонімих дітей була реорганізована в спецшколу- інтернат для туговухих дітей, потім – у заклад для слабочуючих.
В 1964-1980 роках директор школи Гуляс К.С., НуждінаМ.С.. пізніше Островська Л.Ф. За цей час проведено реконструкцію шкільних приміщень, збудовано гуртожиток для дівчаток, класні кімнати, столярну та швейні майстерні, спортивну, актову зали тощо. Класні кімнати обладнано звукопідсилюючою апаратурою колективного користування. На будівництві школи працювали педагоги та учні.
З 1980 року дирректором школи призначено Федорову Г.А., завучем – Синявську В.В., старшим вихователем – Балюка Л.В. Особлива увага приділялась зміцненню навчально-матеріальної бази, удосконаленню навчально-виховного процесу, розвитку слухового сприймання та формування мови у дітей з вадами слуху, суспільно-корисній продуктивній праці, учнівському самоврядуванню. Докорінно перебудувався і удосконалився режим роботи школи, позакласна та позашкільна діяльність.
На базі шкільних майстерень організовано учнівський кооператив «Подільський сувенір». Дівчатка вишивали серветки, рушники, хлопчики виготовляли сувеніри з дерева.
Підтримувався тісний зв’язок школи з УВП глухих, де було виділено робочі місця для старшокласників та випускників.
У 1984 році Міністерство освіти України на базі школи провело передчитання для керівників спецшкіл республіки з питань трудового навчання та виховання школярів з вадами слуху.
Поступово штат школи наповнився дипломованими дефектологами і сурдопедагогами. На якісний рівень поставлена корекційно-розвивальна та слухомовна робота.
Перший Статут спецшколи-інтернату для дітей зі зниженим слухом було затверджено в 1993 р.
Головним завданням спецшколи-інтернату згідно зі Статутом стало розвиток слухового сприйняття та формування мови у дітей з вадами слуху, а також підготовка їх до життя; учні набували професії : дівчатка – швея-мотористка, хлопчики – столяр ІІ розряду.
У 1994 році урочисто святкується 50-річчя школи. На святкування запрошуються ветерани педагогічної праці, випуски різних років. Аналізуються результати роботи школи, її досягнення.
З 19.05.2000 року директор школи – Доложевський Олександр Петрович, завуч – Балюк Леонід Васильович.
В січні 2001 року спецшкола-інтернат для дітей зі зниженим слухом реорганізована в багатопрофільний навчально реабілітаційний центр – зареєстровано в виконавчому комітеті Кам’янець-Подільської міської ради 11.01.2001 р. рішення № 13, свідоцтво про реєстрацію №516 від 27.04.2001 р.
В зв’язку з реорганізацією школи в багатопрофільний навчально - реабілітаційний центр 11.01.2001 р. зареєстровано новий Статут навчального закладу, головним завданням якого є:
- створення максимально сприятливого для розвитку дітей освітньо - реабілітаційного простору, формування соціально-адаптованого та всебічно продуктивного індивіда;
- забезпечення умов для відновлення здоров’я дітей;
- медико-психолого-педагогічна реабілітація дітей з психофізичними вадами;
- створення системи ступеневої освіти з метою забезпечення умов для якісної безперервної освітньої підготовки;
- створення єдиного реабілітаційно-розвиваючого простору від немовляти до юнацького віку;
- створення умов для працевлаштування вихованців центру після завершення їх реабілітації;
На зміну ізольованому інтернатному вихованню в систему роботи закладу має прийти інтегроване навчання та виховання, реабілітаційні заходи стосовно хворих дітей та дітей-інвалідів. Дитина-інвалід повинна отримувати індивідуальну програму реабілітації. В освіті для дітей з особливими потребами повинно бути забезпечено:
- доступність, безоплатність навчання в закладах для дітей з обмеженими можливостями відповідно до їх здоров’я;
- своєчасне виявлення і діагностика дітей з особливостями психофізичного розвитку , врахування цих даних у структурі мережі закладів корекційної та реабілітаційної допомоги;
- варіативність здобуття базової або повної загальної середньої освіти відповідно до здібностей та індивідуальних можливостей;
- створення системи допомоги батькам у догляді, навчанні й вихованні дітей з особливостями психофізичного розвитку.